|
Прочие товары и услуги
Дбаємо про картоплюПерший візит — до картоплі, некоронованої королеви наших городів. Подивимося, як полегшує життя вирощування її у злагоді з природою, які природні зв’язки можна мобілізувати собі на підмогу.
Рано навесні, «лишь только подснежник распустится в срок», грядку, призначену під картоплю, мілко (до, до! 5 см) прополюють (для ясності вважатимемо, що ширина грядки ~ 110 см). Якщо грядка вкрита минулорічною мульчею і полеглими сидератами, треба згребти великі фракції (щоб пізніше використовувати їх як мульчу), а дрібні закласти в ґрунт під час прополювання (особлива старанність при закладенні не потрібна — як вийде).
Мілку прополку зручно виконувати плоскорізом Фокіна. Можна перетворити на плоскоріз звичайну сапку, замінивши традиційний короткий прямий держак на довгий, злегка вигнутий догори. Плоскоріз і сапку тримаємо під час роботи не як пічний рогач, а як косу (саме для цього держаки у них довгі). Це дозволяє працювати, випроставшись на ввесь зріст, а не гнутися, як зазвичай, буквою Г.
Уздовж осьової лінії грядки риємо рівець завглибшки 4—5 см (це можна зробити плоскорізом Фокіна, ріжкатим культиватором або, в найгіршому разі, кутом сапи). Потім бруском завширшки ~ 6 см продавлюємо рівчак так, щоб на його місці утворлилася плоскодонна канавка завглибшки ~ 3 см. У бруску просвердлено вушка, і в них для зручності маніпулювання протягнуто дротяні або мотузкові кільця такого розміру, щоб можна було продавлювати канавки, стоячи на ввесь зріст, не згинаючись. Удвох, звісно, зручніше — кожен тримає свою петлю і наступає на свій кінець бруска. Але й поодинці можна. Просто тоді доведеться тримати в руках обидва кільця і наступати на середину бруска.
На площі канавки сіємо насіння цибулі ріпчастої (чорнушки). Робимо це якомога рівномірніше — це дозволить позбутися проріджування сходів. Переважно тому, що насіння розкидано по площі. Якщо, теж якомога рівномірніше, сіють не на площі, а в лінію, у рівець, то уникнути проривки не вдається: насіння зі схилів рівчака зсипається вглиб, і утворюються згустки.
Густота сівби має бути такою, щоб відстань між насінинами була 4—5 см. Потім, іще рідше, сіємо моркву і, нарешті, рівномірно, приблизно через 20 см, розкидаємо по канавці насіння редьки олійної, ще рідше, 2—3 штуки на метр, — насінини чорнобривців. Канавку загрібаємо і мульчуємо смужку, щоб уберегти весняну вологу і комфортну для насіння цибулі та моркви прохолоду. Через кілька днів сходи редьки забовваніють на смужці. Чорнобривцям, чорнушці і моркві знадобиться більше часу — до трьох тижнів.
Приходить час садити картоплю.
Картоплю садитимемо — на вибір — шматочками з очками або половинками.
Зупинимося спочатку на посадці шматочками. Нарізані шматочки садимо з обох боків морквяно-цибулевої смуги дворядковими стрічками. Закріплюємо два шнури: один — за 15 см від краю грядки, другий — за 20 см від першого. Потім посадковою палицею продавлюємо між шнурами ямки — зиґзаґом, приблизно за 20 см одна від одної. Глибина ямок визначається довжиною робочого конуса палиці (у нашому випадку — для супіщаного чорнозему — 12 см). У ямки кидаємо висадкові шматочки, а потім ямки засипаємо і ПРИТОПТУЄМО.
Якщо городник зволів садити половинки бульб, то йому спершу треба озброїтися палицею з товстішим робочим кінцем. А потім закріпити один шнур за 20—25 см від краю грядки і видавлювати ямки вздовж шнура на відстані 30 см одна від одної.
Почекавши 3—4 дні (пауза потрібна для прогрівання ґрунту), картопляні стрічки (або ряди) ретельно мульчуємо. Щоправда, треба «озиратися» на суховій. Якщо є небезпека, що ґрунт за ці дні помітно висохне, то мульчувати посадку потрібно по гарячих слідах, негайно.
Підвищена увага до мульчування пояснюється тим, що картоплю не прополюватимемо, не підгортатимемо, і тому на мульчу накладається ще один обов’язок — уберегти від позеленіння бульби, які можуть виглянути з землі. Словом, якщо на всій грядці можна обійтися тонким шаром мульчі, аби лишень земля була прикрита і щоб грядку можна було — за бажанням — поливати, то над картопляними стрічками шар мульчі має бути товстішим.
Про посадкову палицю. Її роблять із метрового куска молодої тополі. Тополя і легка, і не колеться так охоче, як, приміром, дуб. Зверху в просвердлений отвір вставляємо ручку для зручного маніпулювання, а в нижній частині палиці, над робочим конусом, прироблюємо петлю з товстого дроту. Вона слугує і педаллю для вдавлення палиці в землю, і обмежувачем глибини ямки. По суті, це саджалка Фокіна, в якій В. І. Бевз (Енергодар) замінив робочий шишак конусом.
Є у цієї саджалки вада: лінія зусилля (при вдавлюванні) зміщена, знаходиться приблизно за 15 см від лунки. На м’якій землі цей ґандж невідчутний. Але при роботі з щільним ґрунтом саджалку доводиться нахиляти (в бік від педалі), щоб наблизити лінію зусилля до лунки.
Цю ваду можна буквально «розвести руками»: ніби нахилити палицю заздалегідь, зробити знаряддя асиметричним. Робочий конус затесати тільки справа, над ним із палиці вирізати клин для ноги, конус вгорі стягнути бандажем, щоб зуб не відколовся (чорна смужка), і над зубом закріпити педаль (вона ж — обмежувач глибини).
В асиметричній саджалці лінія зусилля проходить поруч із лункою.
На нижні відрізки педалей для зручності надягнуті трубки. Фігурні дужки, що нижче від палиць-саджалок, показують відхилення ліній зусилля від центрів лунок.
Переведемо увагу зі столярно-слюсарних робіт на картоплю. Приблизно через тиждень після посадки, коли на паростках почнуть формуватися корінці, картопляні стрічки слід полити чимось солодким. Не бентежитиму читача «відкриттям», що важко вигадати кращі солодощі за мед. Обмежуся реальною пропозицією: змолоти кілька кілограмів буряка або моркви (можна й того й іншого) і бовтанку (кіло солодощів на відро) полити стрічку так щедро, як це дозволить маса солодощів. Перестаратися неможливо. До речі, буряка (цукрового, Циліндри, Детройтського) для солодкого підживлення рослин (і не тільки картоплі) треба вирощувати побільше. Він невибагливий, не вимагає особливої уваги, добре зберігається, а в жнивну весняну пору важко переоцінити роль солодкої підгодівлі у розвитку кореневої системи кожного молодого саджанця. Тим більше що іншого настільки ж доступного джерела солодкості, як буряк, навесні просто немає. Звісно, якщо є можливість обзавестися мелясою (патокою), то можна запастися нею для солодких поливів. Детальніше про роль цукрів у харчуванні рослин говоритимемо в другій частині.
З появою сходів треба «подбати» про колорадських жуків. Необтяжливим можна вважати такий підхід. При появі перших жуків на кущиках, що визирнули з землі, треба зібрати жуків у відро з солоною водою. Досі ми так і робили: бабусечка вручну збирала перших жуків і листочки з кладками яєць. І так було до знайомства з Віктором Васильовичем Єгоровим. Тепер ми зможемо ловити жуків сачком і віником, а також бризгати антіколорадом. Це окупиться з верхом. Грядки перебуватимуть у виграші навіть наступного року — менше жуків влаштується у них на зимівлю. На городі невигідно жити одним днем.
Коли кущики піднімуться на 10—15 см, у стрічках можна розкладати підсолоджений ЕМ-силос. Стільки, скільки хочеш. Але — ПІДСОЛОДЖЕНИЙ! У цьому випадку немає небезпеки, що картопля почне жирувати: цукри не дадуть (про це — у другій частині). Заодно ЕМ-силос збільшить шар мульчі і зменшиться небезпека озеленення бульб. Розкладений силос щоразу поливаємо, але не рясно.
Настає час збирання. Оскільки в кожному кущику в основному тільки 1—2 стебла, то і бульб під ним мало — 2—4 штуки (дрібних немає). Усі бульби лежать біля поверхні, і тому картоплю можна буквально «копати очима»: підвести під кущик садові вила, підчепити його, нагнути вила, ПОБАЧИТИ всі бульби, вибрати їх і повернути землю назад.
Зібрану грядку (бажано того ж дня!) засіваємо яровим сидератом (фацелією, вівсом, гречкою, майорами, гірчицею, редькою олійною...) і мульчуємо. Віталій Трохимович Гридчин, який уже понад півстоліття випробовує сидерально-безорну агротехніку, називає цей прийом «використанням тіньової вологи». У середині серпня, коли викопують картоплю, кожна крапля вологи — як золото.
|
добавить в избранное
сделать стартовой
